Педченко О. В.

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, глибинної корекції та реабілітації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Стаття підкреслює значущість інтеграції різних підходів до практики психолога, що синтезує в собі метод активного соціально-психологічного пізнання. Основні віхи науково-теоретичного становлення методу глибинної психокорекції, який започаткувала Т. С. Яценко в 1979 р., включали в себе: розкриття механізмів особистісних і групових змін (позитивна дезінтеграція і вторинна інтеграція на більш високому рівні розвитку); розкриття системної впорядкованості психологічних захистів, їх співвіднесеності як із свідомою так і з несвідомою сферами; встановлення двох провідних форм захисту – базальної (особистісної) і периферійної (ситуативної); розкриття внутрішньої структури феномену психічного в динаміці суперечливих тенденцій – «до життя» та «до смерті». Дослідження взаємозв’язків між сферами психіки (свідоме / несвідоме) в їх енергетично-смисловій єдності, що синтезується «імпліцитним порядком», який дистанційно об’єднує обидві сфери (в їх нероздільності та функціональній асиметричності тощо).Т

Ключові слова: глибинна психокорекція, психодинамічна теорія, позитивна дезінтеграція і вторинна інтеграція на більш високому рівні розвитку, система психологічних захистів, базальний захист, ситуативний (периферійний) захист, логіка свідомого, логіка несвідомого.

Актуальність дослідження визначається посиленням інтересу суспільства до психологічної науки та практики; зростанням чисельності державних і приватних вищих навчальних закладів, що потребують кваліфікованих практичних психологів. Останнє гостро ставить проблему вирішення завдань підготовки фахівців у сфері надання психологічної допомоги.

Основний виклад матеріалу. Психодинамічна теорія та глибинно-корекційна практика (впродовж сорока років) не лише розширили свої можливості надання глибинно-психокорекційної допомоги учасникам груп активного соціально-психологічного пізнання (далі – АСПП), але і відкрили можливості наукового узагальнення результатів дослідження психіки в її цілісності (свідоме / несвідоме), за критеріями адекватності та об’єктивності. Стаття чітко розмежовує сам діагностико-корекційний процес і його науково-дослідні можливості, через аналітичне, постфактумне опрацювання стенограм.

Науково-дослідний потенціал методу АСПП дозволив Т. С. Яценко не лише доповнити структуру психіки (за З. Фрейдом) лінійними залежностями, але й уточнити комплекс Едіпа визначенням пріоритетності у формуванні Едіпального комплексу перинатального періоду розвитку суб’єкта, що дозволило ввести в науковий обіг як категорію «Едіпальна довершеність», так і супутній їй феномен – «Без вини винний». Психодинамічна парадигма базується на тому факті, що виникнення деструкцій психіки задається базальним конфліктом «життя – смерть». З огляду на сказане, психодинамічний підхід до глибинної корекції майбутнього психолога націлений на упередження тенденцій до «психологічної смерті», «самодепривації» та «імпотування психіки», що так важливо пізнавати і коригувати майбутньому фахівцю-психологу з метою особистісного зростання.

Психодинамічна теорія в єдності з психологічною практикою створює базу для розвитку теоретико-методологічних основ вітчизняної практичної психології, сприяє підвищенню рівня професійної компетентності психологів. Така форма підвищення кваліфікації допомагає адекватному розумінню практикуючими психологами сутності психічного в його глибинному вираженні, відповідній методології, що лежить в основі методу, розробленого Т. Яценко – активного соціально-психологічного пізнання (АСПП). Метод АСПП сприяє актуалізації процесів інтелектуального осмислення теорії в єдності з практикою глибинно-психологічної корекції.

У 80-х роках ХХ ст. розвиток психодинамічного напряму досліджень формувався на основі психоаналітичної роботи в малих групах, орієнтованих на підготовку педагогів до спілкування з учнями. У середині 90-х років ХХ ст. усі науково-практичні розробки базувались на психодинамічній парадигмі та набули спрямування на оптимізацію особистісного потенціалу майбутнього психолога. На основі емпіричної бази АСПП відбулося уточнення структури психіки, що обумовило доповнення вертикальних взаємозалежностей лінійними, що скорегувало характер суперечливих протистоянь: фрейдівський антагонізм Супер-Его та Ід доповнено лінійними взаємозалежностями підструктур психіки (див. рис. 1 «Модель внутрішньої динаміки психіки»). Таким чином, в поле уваги потрапила горизонталь взаємозалежностей по типу «антиномії», а не лише антагонізм «по вертикалі» [33; 36].

Серед наукових здобутків психодинамічної парадигми, вагомим є дослідження системи психологічних захистів, які створюють бар’єри на шляху глибинного пізнання. У психодинамічній парадигмі психологічний захист розглядається як системно-диспозиційне утворення [22]. «Сутність поняття «психологічний захист» не вичерпується лише окремими захисними механізмами, які введені З. Фрейдом, (раціоналізація, проекція, ідентифікація, витіснення, заміщення). Захисна система має структурну організацію на когнітивному, емотивному, поведінковому рівнях» [36, с. 61]. Психодинамічна парадигма внесла уточнення в розуміння захисної системи суб’єкта, виділивши: базальні (особистісні) та периферійні (ситуативні) захисти, які інтегрують захисні механізми відкриті З. Фрейдом (раціоналізація, проекція, заміщення, ідентифікація тощо).

Базальні захисти пов’язані з категорією «позадосвідне», яке формується на основі абстрагування від конкретики ситуативного досвіду, шляхом узагальнення слідових ефектів і фіксацій, спричинених негараздами минулого досвіду. Позадосвідне задає спрямованість мимовільної (спонтанної) активності суб’єкта, що виявляється в його провідних тенденціях. «При цьому енергетичні пріоритети «позадосвідного», які визначаються едіпальною залежністю суб’єкта, прагнуть до реалізації через базальні форми захистів в умовах інтеграції з ситуативними формами, що мають спрямованість на просоціальну адаптацію» [36, с. 57]. Таким чином, базальна форма захистів є наддосвідною і тому ми не можемо її пізнавати виокремлено від цілісної психіки суб’єкта. Базальна форма захистів може заявляти про себе лише через периферійні форми захистів. «Периферійна (ситуативна) форма захисту має соціально-адаптаційну мету, не втрачаючи залежності від потреби “Я” в підтвердженні ідеалу» [36, с. 57]. Зважаючи на те, що базальні захисти діють по «горизонталі», а ситуативні – по «вертикалі», констатовано, що одноактна поведінка презентує інтереси і свідомого, і несвідомого в точці перетину.

Процес глибинної корекції передбачає нейтралізацію, послаблення активності ситуативних захистів, що сприяє оптимізації способів вияву і вивчення (оголення) базальних, глибинно-детермінованих їхніх форм. Розуміння захистів дає можливість працювати з людьми у великій (численній) аудиторії, завдяки як універсальності законів психіки, так і захисних механізмів, які актуалізуються в процесі спостереження за дійсною психоаналітичною роботою. Майстерність психолога полягає в тому, щоб послаблювати, пом’якшувати опори, які актуалізуються при спробах прямолінійних спроб пізнання глибинних чинників психіки. В АСПП створюється атмосфера ослаблення чинників, що провокували б вияв периферійних (ситуативних) захистів. Останньому сприяє введення принципів організації глибинного пізнання: звертання один до одного на «ти» й на ім’я; щирість на емоційні реакції «тут і зараз», добровільність; прийняття себе й інших такими, якими вони є; відсутність критики, оцінних суджень (добре / погано), рекомендацій; спонтанність, невимушеність. Принципи функціонують в параметрах бажаності, а не обов’язковості. Більшої дієвості набуває закон «позитивна дезінтеграція і вторинна інтеграція психіки на вищому рівні її розвитку» [31]. Цей закон передбачає ведення процесу глибинної корекції так, щоб уникати емотивного напруження та зберігати емоційний стан учасників АСПП в оптимальному стані, що сприяє когнітивному опрацюванню матеріалу. Таким чином, вся діагностично-корекційна процедура АСПП підкорена вимогам позитивної дезінтеграції і вторинної інтеграції на вищому рівні психічного розвитку. Позитивна дезінтеграція характеризується порційністю, багаторівневістю та ґрунтується на процесуальності діагностики.

Вагомим внеском у психологію є введення та розкриття психодинамічною парадигмою нових принципів пізнання. Принцип додатковості [35 – 36] ставить акцент на необхідності врахування в процесі дослідження психіки обох сфер свідомого і несвідомого: «…принцип додатковості стосується реальностей, що відрізняються функціональною суперечливістю і несумісністю, але, при цьому, вони мають перспективи вивчення їх в цілісності» [36, с. 128]. Принцип додатковостіТ. Яценко введено у психологічну науку (вслід за Н. Бором – у квантовій фізиці)у вигляді двох принципів: «принцип невід’ємності свідомого і несвідомого» і «принцип із іншого» з огляду на суб’єктивізм психічного та функціональну асиметричність двох сфер психіки (свідоме / несвідоме).Ці принципи різні за своєю суттю, але взаємопов’язані. Принцип невід’ємності стосується природи психічного в його цілісності, а принцип «із іншого» – того, як професійно повинен психолог ставити запитання в діалогічній взаємодії з респондентом, що стимулюють імпульс активності останнього.

Вказаний діагностико-корекційний діалог опирається на принцип невід’ємності, який вказує на те, що оптимальне пізнання цілісної психіки потребує уваги до обох сфер (свідоме / несвідоме), які функціонально взаємозалежні та асиметричні водночас. Цей принцип «…спрямовує дослідницьку увагу на те, що дві сфери психіки не тільки взаємопов’язані, а й опосередковано причетні до самого процесу формування тієї чи іншої сфери» [36, с. 129]. Таким чином, принцип невід’ємності засвідчує імпліцитну активність двох сфер (свідоме / несвідоме) у кожному акті поведінки суб’єкта. Принцип же «із іншого» задає методологічні основи, що «обумовлюють вияв несвідомого, у синтезі із свідомим, в акті спонтанної активності суб’єкта. Він втілює у собі передумови для оптимізації діагностико-корекційного процесу на межі дотичності сфер свідомого і несвідомого» [36, с. 133]. Цей принцип розкриває шлях методологічної реалізації принципу додатковості, що обумовлює специфіку побудови глибинного пізнання.

Таким чином, введення принципу додатковості, який у психології набуває диференціації на два вищевказані принципи (невід’ємності двох сфер та «із іншого»), сприяє оптимізації процесу глибинного пізнання, що і відкрило перспективи формування методології АСПП.

Новітнім здобуткомпсиходинамічної теорії є введення Т. Яценко категорії «імпліцитний порядок», що синтезовано виражає цілісність психічного. «Імпліцитний порядок» – невидиме і неконтрольоване ззовні впорядкування спонтанних виявів активності респондента»[37]. Функціонально він співвідноситься з «невидимим горизонтом». Вказані вище категорії довершили відкриту Т. Яценко Модель внутрішньої динаміки психіки (див. середину рис. 1). «Імпліцитний порядок» інтегрує силові поля дотичності свідомого і несвідомого, незалежно від їхньої функціональної асиметричності. Підлеглість психіки імпліцитному порядку виявляється в спонтанній активності суб’єкта, його можливостях ранжувати малюнки (авторські чи репродукції художніх полотен) за їхньою значущістю для нього, що впливає на індивідуальну динаміку психоаналітичного діалогу в системі «Психолог – Респондент» з кожним учасником АСПП. Імпліцитний порядок, якому підкорена психіка, не представлений свідомості, тому суб’єкт не може відповісти на запитання чому саме так він визначає порядок розгляду малюнків. Ми виходимо з переконаня, що психіка «знає», що саме така черговість малюнків є прийнятною. Звідси висновок, що психіка респондента архетипно володіє смисловою значущістю для нього того чи іншого малюнку, як і когнітивними аспектами взаємозв’язків між ними [37]. Все це засвідчує нашу гіпотезу про те, що «психіка знає все», і саме те, що не знає «Я» суб’єкта. Таким чином, латентність процесів несвідомого не знижує його когнітивну потентність (латентну обізнаність). І саме тому діалогічна взаємодія підкорена принципу «слідування за респондентом», хоч це положення набуває відносності при необхідності інтерпретації накопиченого аналітичного матеріалу.

Посеред таких латентних «знань», на особливу увагу заслуговує архаїзм комплексу Едіпа, який, на думку З. Фрейда, центрує в собі всі подальші наслідкові негаразди психіки суб’єкта. З огляду на те, що психоаналітична парадигма вибудувана на роботі з невротиками, термін «комплекс» є виправданим як «упорядкована сукупність любовних і ворожих бажань дитини, направлених на батьків» [5, с. 238]. Підкреслюється, як видно з цитати, амбівалентність, тобто протилежність почуттів до рідних.

Фактично, З. Фрейд ввважав комплекс Едіпа «ядром і структуруючою силою людського досвіду» [5, с. 236]. Заборона інцесту – це «всезагальний, необхідний і достатній закон відділення «культури» від «природи»» [5, с. 242]. Комплекс Едіпа вказує на відносно стійку послідовність асоціативних ланцюгів у психіці, на які і спирався метод вільних асоціацій.

Т. С. Яценко взяла до уваги той факт, на який спирався ортодоксальний психоаналіз, – це розуміння системної впорядкованості психіки. Поряд з цим Т. С. Яценко намагалась максимально вивчити наявний на той час досвід практичної роботи з людьми. У створенні методу активного соціально-психологічного пізнання (АСПП) позитивну роль відіграла участь Т. С. Яценко у різноманітних тренінгових групах. Цьому сприяло стажування в Польщі (1978 – 79 рр.), у Гданській Психоневрологічній клініці та в її філії у Бидгощі; безпосередня участь в інтерперсональному тренінгу при Центральному інституті підвищення кваліфікації учителів у Варшаві. Надзвичайно важливим був досвід стажування в Ленінградському НДІ психоневрології ім. М. Бехтєрева при 9-му відділенні групової психотерапії (керівник – проф. Б. Д. Карвасарський), у Московському державному університеті ім. М. Ломоносова, де Т. С. Яценко ознайомилась із методикою соціально-психологічного тренінгу під керівництвом проф. Л. А. Петровської, тісно співпрацювала з Г. О. Ковальовим (м. Москва) та з Ю. М. Ємельяновим (м. Ленінград). Т. С. Яценко брала участь у роботі шкіл-семінарів, які проходили у Воронежі, Дзержинську, Вологді (Московська обл.), Калузі, Новосибірську та ін., на яких була не лише учасником чи спостерігачем, а й сама проводила тренінгові сесії [1].

У той час зародилося плідне співробітництво з багатьма науковцями Росії, зокрема з А. І. Подольским, доктором психологічних наук, професором МДУ ім. М. Ломоносова. У контексті ювілейної події А. І. Подольський зауважив: „Саме 30 років тому (1979 р.) Тамара Семенівна Яценко приїхала на стажування на кафедру, яку очолював П. Я. Гальперін, і де я в той час закінчував аспірантуру та виконував кандидатську дисертацію. Саме тоді ми вперше й познайомились.

Ось уже тридцять років крізь усі наукові тернії проходимо разом, підтримуємо один одного, постійно доброзичливо цікавимося науковими справами один одного. Що ми бачимо? Ми бачимо, що Тамара Семенівна Яценко стала Великим Українським психологом, чудовим спеціалістом у галузі як фундаментальної, так і практичної психології… Ми всі знаємо про її чудову тренінгову практику. Щоразу, коли вона приїздить до Росії, просимо проводити ці заняття в МДУ імені М. Ломоносова із нашою молоддю” [1, с. 98]

Перші самостійні кроки в суто практичному плані пов’язані із спортивно-оздоровчою базою Черкаського педагогічного інституту «Сокирно», де Т. С. Яценко в 1979 р. уперше розпочала проведення групових занять, за супервізією відомого фахівця з НДІ ім. Бехтерєва (м. Ленінград) Бориса Бараша. Так розпочався перший етап становлення методики групової психокорекції, яка потім одержала назву „Активне соціально-психологічне навчання” (АСПН). Пізніше Т. С. Яценко уточнила назву і замінила «навчання» на «пізнання» і тому наразі використовуємо абревіатуру АСПП. Ця методика стала набувати глибинно-психологічної орієнтації лише через десятиліття безперервної практики (див.: [1]).

Пізнання діаметрально протилежних варіантів роботи в групах тренінгу (Новосибірськ, 1980 р.), де домінувала директивна школа психіатра з Вільнюса М. Олексійчика, та навчання у Варшаві, як і в Ленінграді (гуманістичні підходи), дозволило більш адекватно осягнути природу психіки людини, якій притаманні різнопланові потреби в гуманізмі взаємин та водночас вияви готовності до підкори як і до домінування. Тамара Семенівна Яценко проаналізувала різні орієнтації тренінгової практики й окреслила два стилі управління груповим процесом: гуманістично-недирективний та авторитарно-директивний, що вплинуло на її пошук механізмів оптимального управління психокорекційним процесом та індивідуально-особистісними змінами учасників групової взаємодії на засадах синтезу окреслених вище підходів. Вона зосередилась на формуванні невидимого, непомітного, але закономірно обґрунтованого стилю управління в групах АСПП. Останнє є одним із ключових моментів психодинамічної теорії та методики психокорекційного процесу, що базується на цілісному підході до розуміння психіки у взаємозв’язках свідомого з несвідомим.

Співпраця з науковцями в той період знайшла відображення в розробці теоретико-методологічних основ АСПП, які включали синтез принципів організації групової, соціотренінгової роботи та гуманістичного підходу до пізнання особистості в її індивідуально-неповторних виявах. У колі наукових інтересів Т. С. Яценко постійно перебувала проблема вдосконалення розуміння механізмів (закономірностей) управління груповою динамікою АСПП у єдності загальних та індивідуально-особистісних змін, що презентовано в розкритих нею механізмах «позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку особистості». Останнє набуло наукового обґрунтування в докторській дисертації Т. С. Яценко (1989 р.), яка була захищена першою в галузі практичної психології в Україні.

У пошуках адекватної назви групових занять, що проводила Т. С. Яценко, вони мали назву: “групи зустрічей”, “групи довірливого спілкування”, що на певний час усталилось у назві “активне соціально-психологічне навчання”, що згодом переросло в «глибинне пізнання», тому що, як стверджує Т. С. Яценко, навчати чомусь, що включає складову «несвідомого» – неможливо, можна лише пізнавати. Така позиція визначила факт відмежування АСПП від розмаїття тренінгових практик. Шліфування методики відбувалося і за рахунок різноманітності контингенту: студентів, вчителів, керівників підприємств та шкіл, працівників науково-дослідних інститутів, співробітників ВНЗ, що викладали педмайстерність [1; 12].

Методика АСПП уперше (1984 р.) була презентована в повному варіанті в книзі, що видана в Черкасах [11], завдяки підтримці доктора історичних наук, професора М. І. Бушина. Важливим кроком до ствердження АСПП було опублікування брошури „Динаміка особистісних змін суб’єкта при груповому навчанні спілкуванню” (4 др. арк.) у м. Грозному 1985 р. [13]. Видання надруковано за сприяння та підтримки відомого вченого, колишнього ректора Чечено-Інгушського державного університету проф. В. А. Кан-Каліка (див. також зб. “Теорія та практика активного соціального навчання” (російською мовою) [14]). Не менш вагомою подією було видання посібника з основ АСПП в Москві (1986 р.) при АПН СРСР за сприяння академіка-секретаря відділення психології АПН СРСР О. О. Бодальова [15]. Популярності науково-практичних здобутків Т. С. Яценко сприяли міжнародні семінари в Москві (за меценатською допомогою фонду Дж. Сороса), на яких дослідниця виступала в ролі ведучої заняття (контингент – московські тренери Т-груп, СПТ, та колеги-психологи з різних міст СРСР). Т. С. Яценко зауважує: “Завдяки значним зусиллям академіка О. О. Бодальова та проф. Л. Ф. Рувінського, психологи з різних куточків СРСР регулярно збиралися на наукові сесії та науково-практичні семінари, які проводились або в Москві, або у Підмосков’ї, зокрема в Калузі. На одне з таких занять випадково потрапив студент-історик Калузького педінституту Болховітін Микола Іванович, що визначило його подальшу науково-практичну долю в практичній психології. Це для нього стало доленосним – нині він є директором Центру психологічної допомоги в м. Калуга” [1, с. 111].

Тамара Семенівна підкреслює важливість для її професійного становлення занять АСПН із фахівцями, ведучими Т-груп, викладачами ВНЗ із різних міст СРСР. Вона згадує: “Особливий інтерес такі заняття викликали в тих, хто сам вів практику, цікавився педмайстерністю чи соціотренінгом”. Тамара Семенівна вказує на важливість того періоду: “У Москві формувалася група наукових дослідників, які вміли щось безпосередньо робити. Ми мали змогу єднати свій досвід та взаємно збагачуватися як знаннями, так і практичними навичками роботи. Пам’ятаю, що в мене у групі проходила повний курс АСПП Юлія Борисівна Некрасова – відомий спеціаліст, фахівець із психотерапії заїкання” [1, с. 111].

Завдяки науковим відкриттям Тамарі Семенівні вдалося пояснити спрямованість динаміки суб’єктивної інтеграції психіки та її роль у цьому процесі умовних цінностей. У праці “Соціально-психологічне навчання у підготовці майбутніх вчителів” (рос. мовою) [16] репрезентовано основні механізми групової динаміки та індивідуально-особистісних змін. Останнє дозволило набути нового змісту таким значущим для практичної психології поняттям, як “суб’єктивна зінтегрованість психіки та об’єктивна її дезінтегрованість”, “психологічний егоїзм”, “феномен хибного кола”, “закон вимушеного повторення” та ін. [13; 16].

Т. С. Яценко підкреслює особливу роль у становленні методу АСПП та розвитку психодинамічної теорії академіка РАО м. Москва Олексія Олександровича Бодальова (фото 7), який був її науковим консультантом з докторської дисертації. Вона переконана, що практика психокорекційної роботи, яка не враховує закономірностей психіки в її цілісності, не лише не може забезпечувати високі практичні результати в плані особистісного зростання суб’єкта, але й має ризик психологічної небезпеки травмування учасників таких занять через негативну дезінтеграцію їхньої психіки [29].

Визначною віхою у становленні психодинамічної теорії та методики АСПП було відкриття двох різновидів психологічних захистів: базові (особистісні) та ситуативні (периферійні). Дослідниця стверджує, що без розрізнення психологом-практиком цих видів захистів він не може сподіватися на адекватне пізнання (діагностику та психокорекцію) цілісного феномену психіки в його системних характеристиках. Це відкриття вперше було опубліковано Т. С. Яценко в 1987 р. у брошурі видавництва “Вища школа” [16]. Пізніше, у 1989 р., з’явилися методичні рекомендації, видані за сприяння Міністерства освіти і науки України [17]. Завдяки цим студіям та санкціям Міністерства освіти і науки на проведення навчальних семінарів в Одесі (при Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського) розвиток практичної психології набув нового поштовху. Каталізація психодинамічної теорії відбувалася і за рахунок вдосконалення методично-інструментальних рівнів роботи, зокрема методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків. Теоретичне фундування ідей дослідниці та практичне ствердження наявності в психіці суб’єкта базових (особистісних) та ситуативних (периферійних) захистів відбувалось у єдності з формуванням психодинамічної теорії. Новий підхід до розуміння захисних механізмів, значення двох різновидів захистів, які, з одного боку, підкреслюють пріоритетність несвідомих ракурсів психічної активності (базові захисти), а з іншого – необхідність адаптації до соціуму (ситуативні (периферійні) захисти). В полі зору знаходилась також індивідуально-неповторна ієрархізація захистів підкорена генеральному механізму: “від слабкості до сили”, що вказує на їх логічну впорядкованість. Все це поглибило розуміння відносності інтеграційної сутності психологічних захистів, які забезпечують суб’єктивну зінтегрованість психіки на ілюзорних засадах, спрямованих на підтримання „ідеалізованого Я”, з опорою на умовні цінності.

З огляду на це Т. С. Яценко особливу роль в організації внутрішньої динаміки психіки відводить категорії психологічних захистів, незмінності (ітеративності) їх характеристик, продукованих відступами від реальності, селекціонуванням та викривленням інформації, її пропусками та хибними інтерпретаціями. Останнє зумовлює виникнення “уявних” проблем, які є емоційно навантажливими для особи та створюють ілюзію реальності за рахунок емоційних навантажень.

Тривалий час метод АСПП продовжував зберігати практичну орієнтацію на гуманістично-педагогічні аспекти підготовки учителів до спілкування з учнями [10 – 19]. Дослідниця сфокусувала увагу на методичних засадах активного соціально-психологічного навчання, що єднала із формуванням психодинамічної теорії, на розкриття глибинно-психологічної сутності цілісної психіки. Теоретичні здобутки зумовлювали вдосконалення окремих методик АСПП (робота з психомалюнком, психодрамою, невербальними вправами, рольовою грою та ін.) [16]. У 80-х роках метод активного соціально-психологічного навчання почали використовувати з прикладною метою – для підготовки до спілкування керівника (незалежно від профілю роботи) – педагога, директора школи, підприємства чи навчального закладу [11; 14; 15]. Застосування окремих елементів (аспектів) методу АСПП суттєво вплинуло на покращення викладання у ВНЗ педмайстерності, що було на той час актуальним.

Варто підкреслити, що 1982 р. Т. С. Яценко здобула наукове визнання і за кордоном, про що свідчить той факт, що вона стала членом міжнародної тренінгової асоціації у Нью-Йорку (має відповідне посвідчення). Її неодноразово запрошували за лінією міжнародного фонду Дж. Сороса для проведення занять за розробленою методикою АСПП (ініціатор – проф. Ю. Й. Турчанінова, м. Москва).

Паралельно з вивченням механізмів групової психокорекції створювався та вдосконалювався відповідний методичний інструментарій, зорієнтований на нівелювання опорів учасників АСПП, що зумовлюють труднощі вербалізації  та пізнання несвідомих аспектів психіки. Завдяки застосуванню візуальних засобів самопрезентації членами навчальної групи відкрилися нові можливості пізнання індивідуально-неповторної особистісної проблеми суб’єкта. Серед конкретних методик групових занять Т. С. Яценко віддавала належне насамперед малюнку в його багатогранній символічній образності та архетипності змісту, що узгоджувалось із мовою несвідомого [9; 16; 19]. Пізніше методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків стала однією з основних [2 – 4; 8; 20; 22; 26; 30] у численних дисертаційних дослідженнях феноменів цілісної психіки в їх глибинній сутності.

Дана методика сприяла також науковій фундації теоретико-практичних пошуків послідовників та учнів Т. С. Яценко у форматі цілісного дослідження психіки в її системних характеристиках. Таким чином, в 90-х роках АСПН набуло все більш вираженого психоаналітичного ухилу. Психоаналіз комплексу тематичних малюнків уже не міг бути зреалізованим без діалогічної взаємодії з автором малюнків та психоаналітичної інтерпретації, що уможливило пізнання логіки несвідомого, “іншої логіки” в порівнянні з логікою свідомого [19 – 20] як усистематизованого утворення, детермінованого несвідомою сферою. Той період характеризується цілісним окресленням психодинамічної теорії та відповідних їй системних методик пізнання феномену психічного в суперечливій єдності свідомих та несвідомих виявів. Це відповідало зростанню прогресивних соціальних змін в Україні. В той час стрімко розвивалась мережа психологічних служб у різних сферах, але в першу чергу – в освіті. Практична психологія того часу все ще залишалася досить зінтегрованою з академічною психологією із збереженням орієнтації на тестові дослідження, які були неспроможні здолати діяльнісний бар’єр в напрямі глибинно-психологічного пізнання психіки на засадах спонтанної поведінки суб’єкта. Психологічна служба за таких умов зрощенності з академічною психологією все ще продовжувала керуватися фронтальністю показників, без врахування значущості події, значимої для суб’єкта та її впливу на формування психіки. Поряд із цим дослідження Т. С. Яценко були зорієнтовані на долання внутрішніх бар’єрів та на унікальність і неповторність внутрішнього світу кожної окремої людини як і його логічно-системної впорядкованості в контексті сфер свідомого та несвідомого. Некритичне використання психологами зарубіжного психотерапевтичного досвіду зумовлювало наближення практичної психології до психотерапевтичних прийомів, що ослаблювало увагу до методів (зокрема, групової психокорекції), зорієнтованих на роботу із психічно здоровими людьми.

Формування психодинамічної теорії та відповідні практичні успіхи Т. С. Яценко, які є визнаними в Україні та за її межами, суттєво поліпшили ситуацію, що упереджувало невиправданість користування психотерапевтичними прийомами в роботі із здоровими людьми. Дослідження Тамари Семенівни переконують у необхідності цілісного підходу до пізнання психіки суб’єкта та доводять перевагу групових психокорекційних форм роботи над індивідуальними. Водночас Т. С. Яценко довела їх нерозривний зв’язок, як і те, що групова психокорекція забезпечує універсальні психологічні знання та сприяє розвитку навичок практичної роботи, які є вкрай важливими і для індивідуально консультуючого психолога. Все це сприяло обґрунтуванню правомірності категорії психокорекції поряд із психотерапією. Багаторічна практика Т. С. Яценко доводить необхідність (та можливість) допомоги психічно здоровим людям шляхом гармонізації їх внутрішньої сфери психіки; гармонізації свідомого та несвідомого, що сприяє більш повній самореалізації особи, виявленню її прихованих (часто заблокованих особистісними проблемами) здібностей.

Фактом офіційного визнання науково-практичних здобутків Т. С. Яценко можна вважати обрання її у 1995 році академіком до Академії педагогічних наук України зі спеціальності “Психологія, вікова фізіологія та дефектологія” (див. фото 8 – 9).

Вагомим внеском у розвиток практичної психології в ракурсі глибинної психології було видання посібника “Психологічні основи групової психокорекції” (1996 р.) [22], де окремий розділ присвячено функційним особливостям розуміння психічного в його цілісності та розкрито методичні основи глибинного пізнання в контексті групової динаміки. В посібнику вперше було висвітлено процесуальну діагностику, що узгоджувалося з теоретичними засадами практичної психології. Процесуальна діагностика в контексті психодинамічної парадигми передбачає діалогічну взаємодію з аналізандом.

Указом Президента України Л. Д. Кучмою Т. С. Яценко присвоєне почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» 6 листопада 1996 р. (фото 10 – 12).

Досвід психоаналітичної роботи з малюнками за розробленим Т. С. Яценко тематичним комплексом [10; 26; 30] з роками все більше переконував у важливості розуміння архетипної сутності психічного. Семантика несвідомого, з її маскувальними засобами, найбільш істотно може бути пізнана не на аналізі окремого малюнку, а через виявлення взаємозв’язків у комплексі малюнків, виконаних згідно пропонованих тем та доповнених малюнками на власні теми. Важливою є спонтанність і невимушеність процесу малювання. Позиція Т. С. Яценко – “зміст несвідомого знаходиться по той бік конкретного змісту малюнків” [27]. Особливий поштовх для досліджень дало відкриття як спільності символіки малюнків із сновидіннями, казками та міфами, так і полізначність їхніх символів, що відображає характер символізації змісту несвідомого. В роботах Т. С. Яценко та її послідовників [8] доводиться, що символ є незмінно багатозначним та багатогранним (полізначним), що є своєрідним способом маскування змісту несвідомого (витіснених осередків) і, водночас, відкриває перспективи глибинного пізнання [27]. Образний і символічний характер змісту несвідомого потребує особливих умов дослідження та вмінь психолога поєднувати вербально-невербальні засоби пізнання з актуалізацією рефлексії на засадах (принципах) спонтанної активності особи в групі АСПП. Спонтанність та невимушеність взаємодії в групах АСПП сприяє об’єктивуванню внутрішніх детермінант її зумовленості, пізнання якої потребує дослідження ітеративних та інваріантних характеристик спонтанної поведінки. Отже, важливого значення у цілісному підході до пізнання психіки в її свідомих та несвідомих виявах набуває професійна здатність психолога-практика розуміти символічний характер несвідомого та вміти дешифрувати його вияви в їх системній упорядкованості, з урахуванням змісту архетипів та взаємозв’язків між окремими елементами образів, незалежно від тематики малюнків. Процес дешифрування (інтерпретації) потребує цілісного розуміння несвідомої сфери, що стало предметом дисертаційного дослідження послідовниці Т. С. Яценко – Л. Г. Туз [9]. На цьому етапі доведено, що смислова структура символу є багатозначною, що може задавати зміст динамічної тенденції психіки. Т. С. Яценко стверджує, що смисл символу існує лише в людському спілкуванні, яке є діалогічним і поза яким можна спостерігати лише зображення, що само собою не презентує змісту психіки конкретної особи – його ще потрібно відкрити через діалог у процесі взаємодії психолога з респондентом. Протилежна крайність – тестова інтерпретація, зорієнтована на уявну (ілюзорну) об’єктивність і чіткість “завершеного”, наперед даного тлумачення [34].

Ці та інші вагомі ідеї ввійшли в книгу Т. С. Яценко “Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання”, опубліковану в 2004 р. (фото 13) [31]. Цей посібник успішно витримав конкурс підручників і дидактичних комплектів для учнів, студентів у НАПН України. Президент АПН України вручив Тамарі Семенівні відповідний диплом (фото 14 – 15).

Вказана книга ствердила факт універсальності механізмів символізації, на які вперше звернув увагу З. Фрейд (у процесі інтерпретації сновидінь) – згущення, зміщення, натяк тощо, які є дієвими не лише у сновидіннях, а й під час роботи з малюнками. Більше того, Т. С. Яценко вдалося доповнити цей перелік форм символізації такими механізмами як: гіперболізація, мінімізація, локалізація, маскування кількістю, схематизація, порушення фізичних закономірностей, яким підлягають предмети (відсутність окремих їх частин, спотворення, неприродне поєднання), неприродний синтез окремих якостей предметів (механізм зміщення), компіляція часткових елементів, дискретність предметів, їх окремих частин тощо. Найбільш яскраво виявляється дія зазначених механізмів у процесі аналізу малюнків, що дозволяє об’єктивувати системні характеристики несвідомого на основі асоціативних ланцюгів між окремими елементами образів. Позначені проблеми психодинамічної теорії досліджувались К. А. Бабенко [2] у кандидатській дисертації.

Заслугою Т. С. Яценко є її особлива увага до образної передачі психологічного змісту, який симультанно злитий із архаїчним спадком (колективним несвідомим) та архетипом, що сприяє візуалізації складного, ущемливого для “Я” змісту, як правило, пов’язаного з едіпальними нюансами становлення психіки суб’єкта. Архетип – пише Т. С. Яценко – це психодинамічна тенденція, за якою стоїть архаїчний інстинкт, що відкриває перспективи перекодування ідеальної реальності в матеріалізовану із збереженням інформаційних еквівалентів. Архаїчна здатність психіки пов’язана також із її здатністю до систематизації та упорядкування внутрішніх детермінант психіки суб’єкта в їхній суперечливій єдності. Завдяки архетипам психіка використовує колективний „банк” візуальних засобів із надр не лише онто-, а й філогенезу. Це виявляється в об’єктивуванні семантики едіпальних залежностей особи. У статті “Едіпів комплекс і внутрішня суперечність психіки суб’єкта” Т. С. Яценко [21] підкреслює, що архетипи пов’язані з едіпальними залежностями, що детермінують породження особистісної проблеми суб’єкта. Саме завдяки архетипу в поведінці особи та її малюнках об’єктивується “потаємна” (інтимно значуща) інформація з глибин несвідомого, яка несе водночас індивідуальну неповторність. Архетипна символіка сприяє виявленню психологом-практиком програмування поведінки суб’єкта інфантильними тенденціями. Дослідження Т. С. Яценко довели факт адаптаційного синтезу архетипів з індивідуальним досвідом суб’єкта, тому в кожної особи вони мають неповторне візуально-семантичне навантаження (вираженість).

Т. С. Яценко неодноразово вказує у своїх наукових працях [19; 22 – 25] на важливість уміння психолога-практика виявляти в поведінковому матеріалі логічний (асоціативно-образний) ланцюг, що сприяє об’єктивуванню складної багаторівневої системної впорядкованості психічного в його досвідних та позадосвідних утвореннях. Все це є теоретико-практичними здобутками Т. С. Яценко останніх років, які дозволяють їй вдосконалювати методичний інструментарій практичної роботи, в якій використовується психоаналіз казки та монологи протагоніста про власне життя [3]; об’єктні (предметні) моделі [4], просторові моделі, камені, іграшки, психоаналітичну роботу з неавторськими малюнками [6] тощо.

Тамара Семенівна приділяє велику увагу формуванню наукової школи, навчанню аспірантів, студентів, чому сприяє проведення майстер-класів спільно з провідними вченими. На фото 16 і 17 представлена спільна науково-пізнавальна робота з доктором психологічних наук, професором Н. Л. Коломінським (фото 16) та з доктором психологічних наук, професором, членом-кореспондентом АПН України В. О. Татенком (фото 17).

Т. С. Яценко інтегрує свої наукові пошуки з провідними вченими України не лише у теоретичному форматі співпраці, а й практичному. Співпраця на терені практики представлена на фото 17. В психодрамі бере участь В. О. Татенко, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України. Подібна безпосередня причетність вчених до практики АСПП єднає Т. С. Яценко із іншими вченими, професорами: О. С. Кочарян, В. І. Бондар, П. П. Горностай, А. В. Фурман, О. І. Власова, О. І. Бондарчук, Н. Л. Коломінський, О. Ф. Бондаренко, Л. В. Долинська, О. В. Винославська, Л. М. Карамушка, С. В. Васьківська, Н. Ю. Максимова, О. Г. Солодухова, О. Д. Сафін, Е. Л. Носенко, В. Ф. Моргун, Л. І. Уманець, Н. М. Тарасович, І. А. Слободянюк, Я. В. Васильєв та інші.

Держава високо поцінувала науково-педагогічну діяльність Тамари Семенівни Яценко. Її нагороджено відзнакою “Заслужений працівник народної освіти України” (1996 р.), відзнакою “Відмінник освіти України” (1999 р.), орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2001 р.), знаком “За наукові досягнення” (2006 р.), Медаллю «К. Д. Ушинський» (2009 р.), Медаллю «Григорій Сковорода» (2014 р.).

• 

• 

• 

• 

• 

• 

З упевненістю можна ствердити, що академік НАПН України Т. С. Яценко є фахівцем високого ґатунку, який зумів проникнути у психодинамічні закони глибин феномену психічного та розробити методи упередження (профілактики) імперативу деструктивного впливу глибинних тенденцій на поведінку людини, її адаптаційні резерви. Наукова обґрунтованість досліджень, їх відповідність поставленим цілям, сміливість у постановці наукових проблем, оригінальність шляхів та методів пізнання сфери несвідомого в єдності зі свідомим – ось деякі штрихи до портрету Т. С. Яценко як теоретика і практика. Академік НАПН України Тамара Семенівна оригінальна в безперервності власної практики впродовж 40-ка років та розвитком методів її узагальнення. Безцінний внесок у становлення практичної психології як проведенням всеукраїнських Авторських шкіл так і відкриттям у 2006 р. Науково-дослідного центру глибинної психології, рішенням Президії НАПН України, у м. Ялта (при РВНЗ «КГУ»), який багато років здійснював науково-координаційну місію для фахівців у галузі глибинної психокорекції України. Викристалізований психодинамічний підхід до розуміння цілісності психічного вражає проникливістю в суперечливу сутність та проясненням змісту асиметрії взаємозалежностей між сферами психіки. Тамара Семенівна працює не лише на сьогодення, а й на майбутній розвиток практичної психології в Україні. Можна резюмувати, що вона є фундатором вітчизняної психодинамічної теорії та розробником оптимального варіанту групової психокорекції у формі методу групової корекції АСПП.

Особливо приємно відзначити її особистісно-високі якості людини, з якою мене пов’язує давня дружба та наукова співпраця. Т. С. Яценко є блискучим організатором Наукової школи, турботливо-дбайливим наставником своїх учнів, аспірантів та співробітників кафедри «Психології, глибинної корекції та реабілітації», якою незмінно завідує в ЧНУ імені Богдана Хмельницького уже 45 років. Що ж стосується наукового зростання та становлення мистецтва практики психоаналізу з використанням опредметнених засобів – вона є неперевершеним Віртуозом-практиком (з великої букви) та людиною, яка все своє сорокаліття наукових пошуків прагне віднайти найоптимальніший, емотивно найбезпечніший метод діагностики в єдності з корекцією, який би приносив особі найоптимальніший результат! Вивільнення її від деструкцій та дисфункцій психіки, які «подаровані» слідами незгод (драм) попереднього життя. На цьому тлі нею розкрито смислові параметри законів «вимушене повторення» та ходіння хибним колом.

Пройдений шлях був довгим, але не одиноким. Біля Тамари Семенівни завжди аспіранти, докторанти, ті, для кого психологія, це не просто наука, а місія духовного добра душі і тіла в їхній гармонійній єдності.

Окреслені вище позиції знаходять реалізацію в численних дисертаційних дослідженнях, що проводяться під керівництвом Т. С. Яценко. Ми подаємо короткий огляд-схему дисертаційних досліджень, виконаних під керівництвом академіка НАПН України Т. С. Яценко.

Схема «Дисертаційні дослідження, виконані в психодинамічній парадигмі» (рис. 2) дозволяє мати уявлення про розмаїття змістових аспектів тематики досліджень. Схема подає короткий «орієнтир» на назву дисертаційного дослідження та прізвище аспіранта (докторанти позначені *).

У схемі (див. рис. 2) презентовано структуру досліджень згідно наступних категорій:

1. Методологія глибинного пізнання феноменів психіки;
2. Провідні тенденції психіки;
3. Система психологічних захистів;
4. Особливості символічного об’єктивування психіки;
5. Властивості цілісної психіки;
6. Загальні основи глибинно-психологічної корекції;
7. Прийоми та методи глибинно-психологічного пізнання;
8. Прикладні аспекти психодинамічної теорії

Література

1. Яценко Т. С. Методические основы активного социально-психологического обучения будущих учителей: Методические материалы к экспериментальной программе «Основы профессионального самовоспитания будущего учителя». Москва, 1986. 86 с.
2. Взаємозв’язок механізмів символізації змісту несвідомого (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків) : автореф. дис. … канд. психол. наук. Київ, 2007. 20 с.
3. Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. Київ, 1993. 208 с.
4. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції : навчальний посібник. Київ, 1996. 264 с.
5. Яценко Т. С., Алексеенко Б. Н., Бастричев В. С. Программа полного интенсивного курса активного социально-психологического обучения. Хмельницький, 1999. 952 с.
6. Опредметнені моделі впливу особливостей психіки суб’єкта в її цілісності : автореф. дис. … канд. психол. наук. Луцьк, 2015. 23 с.
7. Максименко С. Д., Яценко Т. С. Психология поэзии в рисунке. Киев, 2006. 80 с.
8. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання : навчальний посібник. Київ, 2004. 679 с.
9. Проблема інтерпретації поведінки суб’єкта в контексті психодинамічної теорії. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2005. № 8 (32). С. 102 – 107.
10. Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Київ, 2006. 382 с.Гриф МОНУ від 21.06.06 № 14/18.2-1397
11. Максименко С. Д., Яценко Т. С. Психология поэзии в рисунке. Київ, 2006. 80 с.
12. Яценко Т. С., Аврамченко С. М., Зажирко М. П., Харенко С. Г. Прикладні аспекти застосування активного соціально-психологічного навчання у школі. Навч. посіб. Черкаси, 2006. 112 с. Гриф МОНУ від 29.06.05 № 14/18. 2-1487
13. Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Київ, 2006. 382 с.
14. Фахове вступне випробування зі спеціальностей «Психологія», «Практична психологія» : навчальний посібник / [Т. С. Яценко, О. В. Глузман, С. М. Аврамченко та ін.]. Черкаси – Ялта, 2007. 128 с.
15.  Яценко Т. С. Методические основы активного социально-психологического обучения будущих учителей: Методические материалы к экспериментальной программе «Основы профессионального самоспитания будущего учителя». Москва, 1986. 86 с.
16.  Яценко Т. С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. Киев, 1987. 110 с.
17.  Яценко Т. С. Психологические основы активной подготовки будущего педагога к общению с учащимися: автореф. … д. психол. наук. Киев, 1989. 40 с.
18.  Яценко Т. С. Методические основы активного социально-психологического обучения будущих учителей // Методические рекомендации по формированию творческой активности студентов на занятиях по педагогике и в процессе их самостоятельной работы (для преподавателей и студентов университета). Одесса, 1989. Ч. 2. 86 с.
19.  Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. Киев, 1993. 208 с.
20.  Яценко Т. С. Від тестового до психоаналітичного розуміння психомалюнку. Педагогіка і психологія. Киев, 1995. № 2. С. 11 – 23.
21.  Яценко Т. С. Едіпів комплекс і внутрішня суперечність психіки суб’єкта. Теоретичні питання освіти і виховання. Київ, 1995. Вип. 4. С. 162 – 164.
22.  Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. Київ, 1996. 264 с.
23.  Яценко Т. С., Алексеенко Б. Н., Бастричев В. С. Программа полного интенсивного курса активного социально-психологического обучения. Хмельницький, 1999. 952 с.
24.  Яценко Т. С. Проблема вербалізації та пізнання системних характеристик несвідомого змісту психіки суб’єкта. Професійна освіта: педагогіка і психологія. Ченстохова-Київ, 1999. С. 391 – 402.
25.  Яценко Т. С., Кміт Я. М. До проблеми професійної підготовки психологів-практиків. Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Київ, 1999. Ч. 1. С. 177 – 187.
26.  Яценко Т. С., Кмит Я. М., Мошенская Л. В. Психоанализ комплекса тематических рисунков. Москва, 2000. 192 с.
27.  Яценко Т. С. Психоаналитический подход к интерпретации тематических рисунков (Практика и теоретические обобщения). Гуманітарні науки. Науково-практичний журнал. Киев, 2001. № 2. С. 72 – 86.
28. Яценко Т. С. Проблема дослідження несвідомої сфери психіки суб’єкта. Феноменологія щирості (до 100-річчя від дня народження Карла Роджерса). Матеріали науково-практичної конференції 27 – 29 вересня 2002 року. Вінниця, 2002. С. 145 – 159.
29. В. І. Бондар, Т. С. Яценко, О. В. Педченко Релігійна віра в світлі глибинної психокорекції. Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. Київ, 2013. 305 с.
30. Яценко Т. С. Глубинная коррекция: теория и практика / Т. С. Яценко, А. В. Глузман. Днепропетровск, 2014. 524 с.
31. Методологія професійної підготовки практичного психолога: посібник / Т. С. Яценко, О. В. Глузман, О. М. Усатенко. Дніпропетровськ, 2014. 192 с.
32. Яценко Т. С. Психоанализ тематических рисунков (практика и теория обобщения). Журнал практического психолога. Москва, 2004. № 1. С. 156 – 188.
33. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика : [навч. посіб.] / Т. С. Яценко. – Київ : Вища шк., 2006. – 382 с.
35. Динамика развития глубинной психокоррекции: теория и практика : монография / Т. C. Яценко. – Днепропетровск : Инновация, 2015. – 567 с.
36. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога / Т. С. Яценко, А. В. Глузман. – Днепропетровск : Инновация, 2015. – 396 с.
37. The phenomenon of «implicit order» of in-depth cognition of the psyche / Т. S. Yatsenko // Technologies of intellect development. – 2017 – Vol. 2. – №5.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІЇ Т. С. ЯЦЕНКО

Підручники, навчальні посібники, монографії

1. Яценко Т. С. Методические основы активного социально-психологического обучения будущих учителей: Методические материалы к экспериментальной программе «Основы профессионального самовоспитания будущего учителя». Москва, 1986. 86 с.
2. Яценко Т. С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. Київ, 1987. 110 с.
3. Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. Київ, 1993. 208 с.
4. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції : навчальний посібник. Київ, 1996. 264 с.
5. Яценко Т. С., Алексеенко Б. Н., Бастричев В. С. Программа полного интенсивного курса активного социально-психологического обучения. Хмельницький, 1999. 952 с.
6. Яценко Т. С. Психоаналитическая интерпретация комплекса тематических психорисунков : (глубинный аспект). Москва, 2000. 192 с.
7. Яценко Т. С., Чобітько М. Г., Доцевич Т. І. Малюнок у психокорекційній роботі психолога-практика [на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків] A drawing in psychocorrecting activity of practical psychologist [on the material from thematic drawings set psychoanalysis] (укр., англ.). Черкаси, 2003. 216 с.
8. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання : навчальний посібник. Київ, 2004. 679 с.
9. Галузевий стандарт вищої освіти. Напрям підготовки 0101 Педагогічна освіта. Спеціальність 6.010100 Практична психологія. Освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр” / Міністерство освіти і науки України; розробники : Т. С. Яценко, П. В. Теслюк, І. В. Євтушенко та ін. Київ, 2005. 325 с.
10. Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Київ, 2006. 382 с. Гриф МОНУ від 21.06.06 № 14/18.2-1397
11. Максименко С. Д., Яценко Т. С. Психология поэзии в рисунке. Київ, 2006. 80 с.
12. Яценко Т. С., Аврамченко С. М., Зажирко М. П., Харенко С. Г. Прикладні аспекти застосування активного соціально-психологічного навчання у школі. Навч. посіб. Черкаси, 2006. 112 с. Гриф МОНУ від 29.06.05 № 14/18. 2-1487
13. Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Київ, 2006. 382 с.
14. Фахове вступне випробування зі спеціальностей «Психологія», «Практична психологія» : навчальний посібник / [Т. С. Яценко, О. В. Глузман, С. М. Аврамченко та ін.]. Черкаси – Ялта, 2007. 128 с.
15. Концептуальні засади і методика глибинної психокорекції: Підготовка психолога-практика : навч. посіб. / [Т. С. Яценко, Б. Б. Іваненко, С. М. Аврамченко та ін.]. Київ, 2008. 342 с.
16. Яценко Т. С., Аврамченко С. М., Білуха Т. І., Бондаревська Л. Л., Євтушенко І. В., Калашник І. В., Мелоян А. Е., Стасько О. Г. Методика глибинної психокорекції: підготовка психолога-практика. Навч.-метод. посіб. Ялта, 2008. 342 с. Гриф МОНУ від 15.01.07 № 1.4/18-Г-64
17. Яценко Т. С., Глузман О. В., Калашник І. В. Глибинна психологія: діагностика та корекція тенденції до психологічної смерті: Навч. посіб. Ялта, 2008. Гриф МОНУ від 12.11.08 № 1.4/18-Г-2333
18. Яценко Т. С., Глузман О. В., Аврамченко С. М., Євтушенко І. В., Дметерко Н. В., Сергієнко І. М., Солодухов В. Л., Стасько О. Г., Бондаревська Л. Л., Усатенко О. М., Зажирко М. П., Мелоян А. Е. Фахове вступне випробування зі спеціальностей «Психологія», «Практична психологія». Навч. посіб. Черкаси-Ялта, 2008. 128 с. Гриф МОНУ від 12.12.07 № 1.4/18-Г-2200
19. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Аврамченко С. М., Євтушенко І. В., Сергієнко І. М., Калашник І. В., Богдан Т. В. Концептуальні засади і методика глибинної психокорекції: Підготовка психолога-практика: Навч. посіб. Київ, 2008. 342 с. Гриф МОНУ від 26.07.07 № 1.4/18-Г-1330
20. Теория и практика глубинной психокоррекции / Под ред. академика Т. С. Яценко. Київ, 2009. 221 с. Гриф МОНУ від 12.12.07 № 1.4/18-Г-2199.
21. Агрессия: психодинамическая теория и феноменология: [Монография] / Т. С. Яценко, А. В. Глузман, А. Э. Мелоян, Л. Г. Туз; Под ред. Т. С. Яценко. Київ, 2010. 271 с.
22. Глузман А. В., Мелоян А. Э., Туз Л. Г., Яценко Т. С. Глубинная психология. Агрессия: психодинамическая теория и феноменология. Київ, 2010. 169 с.
23. Теория и практика глубинной психокоррекции. Авторская школа академика АПН Украины Т. С. Яценко / Сост.: С. М. Аврамченко, Н. В. Дметерко, М. П. Зажирко, И. В. Евтушенко, А. Е. Мелоян, С. Ш. Раджабова. Донецк, 2008. 268 с. Гриф МОНУ від 12.12.07 № 1.4/18-Г-2199.
24. Теория и практика глубинной психокоррекции: Вторая Авторская школа академика АПН Украины Т. С. Яценко / Сост. : А.В. Глузман и др. Ялта, 2009. 221 с.
25. Теория и практика глубинной психокоррекции: Третья Авторская школа академика НАПН Украины Т. С. Яценко / Сост. : А.В. Глузман и др. Ялта, 2010. 200 с.
26. Теория и практика глубинной психокоррекции: Четвертая и Пятая Авторская школа академика НАПН Украины Т. С. Яценко / Под ред. академика Т. С. Яценко. Київ, 2011. 261 с. Гриф МОНУ від 12.12.07 № 1.4/18-Г-2199.
27. Теория и практика глубинной психокоррекции: Шестая Авторская школа академика НАПН Украины Т. С. Яценко / Сост. : В. П. Андрущенко, А. В. Глузман. Київ, 2012. 226 с.
28. Теория и практика глубинной психокоррекции: Седьмая Авторская школа академика НАПН Украины Т. С. Яценко / Сост.: А. В. Глузман, В. П. Андрущенко (и др.). Київ, 2013. 236 с.
29. В. І. Бондар, Т. С. Яценко, О. В. Педченко Релігійна віра в світлі глибинної психокорекції. Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. Київ, 2013. 305 с.
30. Яценко Т. С. Глубинная коррекция: теория и практика / Т. С. Яценко, А. В. Глузман. Днепропетровск, 2014. 524 с.
31. Методологія професійної підготовки практичного психолога: посібник / Т. С. Яценко, О. В. Глузман, О. М. Усатенко. Дніпропетровськ, 2014. 192 с.
32. Яценко Т. С. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога / Т. С. Яценко, А. В. Глузман. Днепропетровск, 2015. 396 с.
33. Яценко Т. С. Динамика развития глубинной психокоррекции : теорія и практика : монографія / Т. С. Яценко. Днепропетровск, 2015. 567 с.
34. Самодепривація психіки та дезадаптація суб’єкта : монографія / Т. С. Яценко, В. І. Бондар, І. В. Євтушенко, М. М. Кононова, О. Г. Максименко. Київ, 2015. 280 с.
35. Теория и практика глубинной психокоррекции: Седьмая Авторская школа академика НАПН Украины Т. С. Яценко / Сост.: В. П. Андрущенко, В. И. Бондарь. Київ, 2015. 302 с
36. Яценко Т. С. Глибинне пізнання самодепривації психіки майбутнього психолога / Т. С.Яценко, В. І. Бондар. Київ, 2016. 384 с.
37. Яценко Т, Бондар В., Галушко Л., Камінська А., Педченко О. Психоаналіз репродукцій художніх творів у підготовці психологів: Навчальний посібник. Дніпро-Київ, 2018. 300 с.

Статті

1. Яценко Т. С. К вопросу о механизмах активного социально-психологического обучения общению. Теория и практика активного социального обучения. Грозный, 1985. С. 29 – 42.
2. Яценко Т. С. Від тестового до психоаналітичного розуміння психомалюнку. Педагогіка і психологія. 1995. № 2. С. 11 – 23.
3. Яценко Т. С. Проблема вербалізації та пізнання системних характеристик несвідомого змісту психіки суб’єкта. Професійна освіта: педагогіка і психологія. Ченстохова-Київ, 1999. С. 391 – 402.
4. Яценко Т. С. Психоаналитический подход к интерпретации тематических рисунков (Практика и теоретические обобщения). Гуманітарні науки. Науково-практичний журнал. Київ, 2001. № 2. С. 72 – 86.
5. Яценко Т. С. Глибинно-психологічна сутність символу. Педагогічна і психологічна науки в Україні. Київ, 2007. Т. 3.: Психологія, вікова фізіологія та дефектологія. С. 39 – 47.
6. Яценко Т. С., Сергієнко І. М., Євтушенко І. В., Аврамченко С. М. Проблема психічного вигорання у контексті вирішення завдань практичної психології (за результатами ІV Всеукраїнського навчально-методичного семінару «Теоретичні та методичні засади практичної психології» (2-4 травня 2007 р., м. Ялта). Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. Київ, 2007. № 19 (43). С. 7-16.
7. Яценко Т. С. Взаємозв’язки свідомого і несвідомого та їх вплив на адаптованість. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. Київ, 2009. № 24 (48). С. 13 – 21.
8. Яценко Т. С. Методологія взаємозв’язків свідомого і несвідомого в контексті проблеми адаптації суб’єкта до соціуму. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. Ялта, 2009. Вип. 21. Ч. 1. 219 с. С. 28 – 44.
9. Яценко Т. С., Андрущенко В. П. Философско-психологические проблемы методологии познания психики. Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. Київ, 2011. Т. 1: Організаційна психологія. Соціальна психологія. Економічна психологія. 2011. Випуск 31. С. 142 – 155.
10. Яценко Т. С. До проблеми пізнання індивідуальної неповторності архетипної символіки. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова, Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. Київ, 2011. № 33 (57). С. 15 – 27.
11. Категорія віри в контексті методології глибинно-психологічного пізнання. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова, Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. Київ, 2011. С. 100-106.
12. Яценко Т. С., Андрущенко В. П. Философско-психологические проблемы методологии познания психики / Т. С. Яценко, В. П. Андрущенко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія : Зб. наукових праць. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – № 36 (60). – С. 7 – 20.
13. Яценко Т. С. Использование визуализированной самопрезента-ции субъекта в глубинном познании психики. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Збірник наукових праць. Київ, 2013. № 40 (64). С. 40 – 53.
14. Яценко Т. С. Усатенко О. М. Архетипическая сущность «пустоты» и ее презентация в самовизуализации психики субъекта. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць. Київ, 2013. № 40 (64). С. 230 – 238.
15. Яценко Т. С., Яручик Е. Ю., Бекетова Е. С., Богданова Н. Н. Метафорично-архетипическая сущность символа «глаза». Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць. Київ, 2013. № 40 (64). С. 238 – 244.
16. Яценко Т. С. Усатенко О. Н., Каминская А. Н. «Интровизия – супервизия» в профессиональной подготовке практических психологов. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць. Київ, 2013. № 40 (64). С. 262 – 273.
17. Яценко Т. С. Галушко Л. Я., Дметерко Н. В., Євтушенко І. В, Максименко О. Г., Педченко О. В., Поляничко О. М, Туз Л. Г., Усатенко О. М. Динаміка розвитку методології, теорії та практики глибинного пізнання. Неперервна професійна освіта: теорія і практика: науково-методичний журнал. 2013. Вип. 1-2. С. 130 – 148.
18. Яценко Т. С. Розвиток психодинамічної парадигми та методу АСПП. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Збірник наукових праць. Київ, 2013. № 40 (64). С. 6 – 20.
19. Яценко Т. С. Глубинное познание с использованием опредмеченой самопрезентации субъекта. Гуманитарные науки. 2013. № 1 (25). С. 28 – 41.
20. Віктор Андрущенко, Тамара Яценко Філософсько-психологічне розуміння внутрішньої динаміки цілісної психіки. Педагогічні інновації у фаховій освіті. Ужгород, 2012. Вип. 3. С. 109-129.
21. Андрущенко В. П., Яценко Т. С. Філософія і психологія психодинамічного пізнання. Вісник Донбаського державного педагогічного університету. Сер.: Психологія: зб.наук.праць. Словянськ. Вип. 1. С. 6 – 34.
22. Яценко Т. С., Зажирко М. П. Глубинное познание психики с использованием визуализированной самопрезентации субъекта. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та Інституту психології ім. Г. С. Костюка «Проблеми сучасної психології». 2013. Вип. 19. С. 187 – 213.
23. Галушко Л. Я., Дметерко Н. В., Євтушенко І. В, Максименко О. Г., Педченко О. В., Поляничко О. М, Туз Л. Г., Усатенко О. М. Психодинамічна парадигма та її розвиток в Україні. Психолігвістика: зб.наук.праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди», 2013. Вип. 12. С. 51 – 62.
24. Яценко Т. С. Архетипно-визуализированные средства глубинного познания. Науковий вісник Кримського гуманітарного університету. Сер. : Психологія. 2013. Вип. 1. Ч. 1. С. 3 – 21
25. Яценко Т. С. Глибинне пізнання в професійній підготовці практичного психолога. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : Збірник наукових праць. Київ, 2014. № 45 (69). С. 5 – 18.
26. Яценко Т. С. Глибинне пізнання психіки – основа професійної підготовки практичного психолога. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : Збірник наукових праць. Київ, 2015. № 45 (69). Ч.ІІ. С. 3 – 18.
27. Яценко Т. С. Теоретико-методологічна результативність глибинного пізнання психіки суб’єкта. Тенденції розвитку вищої освіти в Україні: європейський вектор: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Ялта, 2014. Ч. 1. 548 с. С. 7 – 16.
28. Яценко Т. С. Глубинное познание психики субъекта, с использованием средств визуализированной самопрезентации. Black Sea Scientific Journal of Academic Research [Електронний ресурс]. Адрес доступа: http://gulustan-bssjar.org/part-a..html (научно-метрическое издание)
29. Яценко Т. С. Глибинне пізнання в професійній підготовці практичного психолога. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : Збірник наукових праць. Київ, 2014. № 29 (53). С. 5 – 18.
30. Яценко Т. С. Компроміс свідомого і несвідомого в контексті проблеми адаптації суб’єкта. Психологічне консультування і психотерапія. Випуск 1-2. Харків, 2014. С. 37-53.
31. Yacenko T. Methodology of Deep Perception of a Person’s Mind [електронний ресурс]. Open Journal of Social Sciences. 2016. p. 121-127. режим доступу: http www.scirp.orgjournaljss
32. Яценко Т. С. Методологія глибинного пізнання психіки суб’єкта. Педагогічний процес : теорія і практика. Психологія. № 3. 2016. С. 23-30.
33. Yacenko T. Dynamics of profound cognition of mind. American Journal of Fundamental, Applied and Fundamental Research. 2016. № 1. Р. 69-75.
34. Yacenko T. The issue of complementarity principle in deep cognition of the psyche. Наука і освіта. № 9. 2016. С. 9-16.
35. Yatsenko T. S. The phenomenon of «implicit order» of in-depth cognition of the psyche (Феномен «імпліцитного порядку» в глибинному пізнанні психіки) [електронний ресурс]. Technologies of intellect development. Vol 2. № 5. 2017. Режим доступу: http//psylir.org.ua/index.php/tehnology_intellect_develop/issue/view/
36. Глибинне пізнання психіки з використанням візуалізованої репрезентації суб’єкта [електронний ресурс] / [Т. С. Яценко, Л. Я. Галушко, О. А. Біла, Ю. О. Сіденко]. Technologies of intellect development. Vol 2. № 5. 2017. – Режим доступу: http//psylir.org.ua/ index.php/tehnology_intellect_develop/issue/view/
37. Yatsenko T. S. «Implicit order» as a form of manifestation the contradictory nature of the psychic integrity. American Jourrnal of Fundamental, Applied and Fundamental Research. 2017. № 3. Р. 93-111.
38. Яценко Т. С. Категорії «принцип додатковості» та «імпліцитний порядок» в глибинному пізнанні психіки. Науковий теоретико-методологічний і прикладний психологічний журнал «Психологія особистості». № 1 (8). 2017. С. 15-23.
39. Яценко Т. С. Використання візуалізованих репрезентантів у підготовці психологів. Розвиток конкурентоспроможної особистості у межах сучасної освіти: реалії та перспективи : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (7-8 грудня 2017, Київ). Київ, 2018. С 265-284.
40. Яценко Т. С. Визуализированная самопрезентация суб’єкта в глубинном познании психики [Visualised self-prezentation of the subject in the depth cognition of the psyche]. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2017. № 22 (4). C. 85-94.
41. Яценко Т. С., Галушко Л. Я., Педченко О. В. Розвиток теорії, методології та практики в психодинамічній парадигмі. [Development of the theory, methodology and practice in the psychodynamic paradigm]. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2017. № 24 (6). C. 11-21.
42.  Яценко Т. С. Implicit order and functional efficiency in the deep knowledge of the psyche [Імпліцитний порядок та його функціональна дієвість в глибинному пізнанні психіки]. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2018. № 25 (1). C. 23-37.
43.  Яценко Т. С. Психодинамічний погляд на взаємозв’язки свідомого і несвідомого (The relationship of conscious and unconscious psychodynamic approach). Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2018. № 26 (2). C. 335-353
44.  Яценко Т. С., Галушко Л. Я., Степашко В. О. Опредметнені засоби репрезентації психіки суб’єкта – передумова глибинного пізнання. Теорія і практика сучасної психології : збірник наукових праць. 2018. №2. С. 47-56.
45. Yatsenko T., Galushko L. The archetypal ability of the psyche to transcode the ideal realities into the materialized. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2018. № 27 (3). P. 15-32.
46. Яценко Т. С., Галушко Л. Я, Педченко О. В. Посередництво репродукцій художніх полотен у глибинному пізнанні психіки.Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. 2018. № 28 (4). P. 169-180.