Опис

Яценко Т. С. Основи глибинної психокорекції: Феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 382 с.: іл.

Розкрито теорію глибинної психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН), що проілюстровано феноменологією психокорекційного процесу. Висвітлено прикладні аспекти застосування АСПН у школі, в роботі з підлітками і вчителями, а також батьками. Подано методики роботи з предметними моделями (іграшками), казками, семантикою висловлювань.
Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисним викладачам вищих навчальних закладів та психологам-практикам.

ЗМІСТ ПОСІБНИКА

Передмова
ЧАСТИНА І
Розділ 1. Психологічні основи групової психокорекційної роботи
1.1. Практична психологія i психокорекційна практика
1.2. Поняття психокорекції
1.2.1. Особистісна психокорекція та гармонізація особистості
1.2.2. Природа психічних явищ, що підлягають психокорекції
1.2.3. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН
1.2.4. Особистісна проблема та її роль у формуванні індивідуальних соціально-перцептивних викривлень суб’єкта
1.2.5. Поняття психічного захисту. Його різновиди й функції
1.2.5.1. Особливості вивчення психічних захистів
1.2.6. Категорія цінностей у контексті дослідження несвідомої сфери
1.3. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН
1.4. Труднощі психокорекції психолога-початківця
1.5. Особливості процесуального діагностування в групі АСПН
1.6. Групова динаміка як чинник психокорекції
1.6.1. Поняття дезінтеграція та інтеграція в контексті групової психокорекції за методом АСПН
1.6.2. Механізми особистісних змін суб’єкта у груповому процесі
1.6.3. Вираженість групових змін процесу АСПН у малюнках
1.7. Методичні рекомендації
Розділ 2. Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
2.1. Теоретичне й емпіричне пізнання як аспекти рефлексивного мислення практичного психолога
2.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
2.2.1. 3 історії психоаналітичної думки в Україні
2.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
2.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
2.2.4. Гештальтмодель
2.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
2.4. Методичні вимоги, спільні для учасників i керівника групи АСПН
2.3. Принципи функціонування групи АСПН
2.5. Методичні положення, обов’язкові для керівника групи АСПН
2.6. Чинники, що сприяють інтеграції групи
2.7. Вимоги до професійних i особистісних якостей керівника групи АСПН
Розділ 3. Методи активного соціально-психологічного навчання
3.1. Групова дискусія
3.2. Психомалюнок
3.3. Рольова гра
3.4. Психодрама
3.5. Методи невербальної взаємодії
3.5.1. Вербально-невербальна методика «Проектування майбутнього»
3.6. Використання предметних моделей (іграшок) у психокорекції
3.7. Робота з малюнком «Рай i пекло» («Мадонна JIa6opic») M. Pepixa
3.8. Робота iз семантикою висловлювань та розвиток соціально-перцептивних умінь практичного психолога
3.9. Використання вправ в АСПН
3.10. Супервізія як засіб особистісно-професійної психокорекції

ЧАСТИНА II
Розділ 4. Психодинамічний підхід до психокорекції в контексті психоаналізу малюнків
4.1. Функціонально-структурний підхід до розуміння психіки в її внутрішній динаміці (Модель внутрішньої динаміки психіки)
4.1.1. Проблема пізнання психічного в його суперечливій сутності
4.1.2. Пізнання внутрішньої суперечливості в ракурсі психодинамічної тeopії АСПН
4.1.3. Детермінанти внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта
4.2. Особливості використання комплексу тематичних малюнків з метою глибинно-психологічного пізнання
4.2.1. Психодіагностична сутність психомалюнка
4.2.2. Психокорекція в контексті цілісного аналізу малюнків
4.2.3.Теоретичні передумови психоаналітичного розуміння комплексу психомалюнків
4.2.3.1. Сутність психокорекційного діалогу та його роль у роботі з малюнковими методиками
4.2.3.2. Аналіз комплексу малюнків (студента С., 2 курс психологічний факультет, 21.02.02 р.)
4.2.4. Психомалюнок i сновидіння
4.2.5. Спільність символіки міфів, казок i психомалюнків
4.2.6. Психоаналітичне дослідження міфів i казок
4.2.7. Українська символіка та її психологічний зміст
4.2.8. Метафора та її роль у діагностуванні особистісної проблематики суб’єкта
4.3. Макроаналіз i мезоаналіз несвідомих передумов осо6истісної проблеми суб’єкта