Тамара Семенівна Яценко народилась 2 травня 1944 року в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області у сім‘ї Горобця Семена Івановича та Горобець Зої Олексіївни. Тамара була єдиною дитиною в сім‘ї.

Представимо інтерв’ю з Тамарою Семенівною Яценко, взяте у неї напередодні її ювілею.
Редькіна Людмила Іванівна: Як виховували Вас батьки в дитинстві?

Тамара Семенівна: Якщо звернутись до мого дитинства, то воно проходило в селі Драбівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Виховувала переважно сама природа, виховували однолітки, виховувала вулиця, яка в нас була дуже доброчинна. На сьогодні поняття „вулиця” пов’язано з наркотиками, з вільною поведінкою дівчат, з палінням. Раніше цього не було. Раніше „вулиця” – це творчі ігри.

Якщо пройшов дощ, то малювали собі черевички чи туфлі на ногах, бо ми ходили босі. Тобто виховувала сама природа, сільська атмосфера, і тому все це пов’язано з чистотою. Я думаю, що люди, які пройшли виховання в селі в той період, менше потребують втручання психолога. Діти, які приходять до нас в університет зараз, часто навантажені особистісними негараздами. З дитинства нервова система псується, оскільки на кожному кроці – спокуса, в кіосках, в магазинах, батьки не можуть все це купити. А ми ляльки робили із клаптів тканини, малювали їм очі, губи … Із гарбуза робили ті іграшки, які нам були до вподоби. То була справжня творчість, можливо саме там формувався творчий потенціал і готовність до праці, незалежно від того, якою вона буде.

У 1959 році закінчила Нетеребську середню школу, була сумлінною ученицею. Вступила до Корсунь-Шевченківського педучилища, яке закінчила в 1963 році.

В тому ж році розпочала трудову діяльність у Монастирищенській школі-інтернаті та навчання заочно (2 роки) на фізико-математичному факультеті Черкаського державного педагогічного інституту, який закінчила на „відмінно” у 1968 р.

Фото 3. В школі

Фото 4. Юність

Редькіна Людмила Іванівна: Чому Ви обрали для себе саме педагогічний фах?

Тамара Семенівна: Треба сказати, що орієнтація була, перш за все, на математику. Йшла на фізико-математичний факультет після закінчення Корсунь-Шевченківського педучилища, з яким я до цього часу не пориваю творчі зв‘язки. Своєму куратору Беллі Яківні я вдячна за ту життєву мудрість, за науку, яку вона подарувала. Математика допомагає мені до цього часу у процесі пізнання несвідомої сфери, яка є дуже чітко запрограмованою та логічно впорядкованою.

Редькіна Людмила Іванівна: Ви закінчили фізико-математичний факультет Черкаського університету. Що ж привело Вас у психологію?

Тамара Семенівна: Дякую за питання. Я вдячна долі за те, що мене відразу після закінчення вузу направили в м. Київ у Центральний інститут математики (по вул. Рєпіна) завдяки рекомендації професора О. Ф. Семеновича. Трапилося так, що нас, стажистів, готували до викладацької роботи і з цією метою читали лекції з психології. Лекції академіка Г. С. Костюка, професора Д. Ф. Ніколенка справили на мене таке велике враження, що психологія заполонила все моє життя. Проте ще рік я поєднувала з психологією свої пошуки і в галузі математики. Врешті-решт мене помітили у науковому світі, запропонували аспірантуру, і я зі стажиста з математики перейшла повністю в психологію. Потрібно сказати, що та галузь, яку я обрала, тобто практична психологія, потребує підготовки з математики. Недаремно в МДУ ім. М. Ломоносова на факультеті психології першим вступним екзаменом, який складають абітурієнти, є математика. Я займаюся проблемою цілісності психічного, включаючи несвідоме. Це найменш досліджена сфера, тому що у нас взагалі не звертали увагу на несвідоме. У прокомуністичний період розвитку психології займалися лише свідомим.

З перших років роботи у Черкаському педінституті Т. С. Яценко стала займатися громадсько-просвітницькою діяльністю, організовувати психологічні вечори, на яких проявлялась багатогранність її дарування, тепло і щедрість душі, які завжди повернуті до студента, до колег, до людей загалом.

Фото 7. Завідувач кафедри психології Черкаського педагогічного інституту, 1974 р.

Фото 8. Лине пісня

Т. С. Яценко завжди шанує своїх учителів-наставників на науковій ниві: проф. Дмитра Федотовича Ніколенка (НПІ ім. М. Драгоманова), академіка Російської Академії Освіти Олексія Олександровича Бодальова, професора Олександра Федоровича Семеновича (її наставника з математики) та проф. Олександра Васильовича Тканка (на той час ректора Черкаського педінституту).

Фото 10. Зі словами вдячності до наукового керівника проф. Д. Ф. Ніколенка з нагоди його 70 річчя (дарує “українську хатинку”)

Фото 11. Проф. Д. Ф. Ніколенко

Тамару Семенівну вирізняє увага до людей, особливо до тих, хто сприяв її науковому становленню. Вдячність своєму Вчителеві вона виражає в статті, присвяченій ювілейній даті проф. О. Ф. Семеновича в журналі ”Математика в школі” № 6, 2001 р. Наведемо уривок із даної статті: „Думаю, що інтерес до психології зародився у мене під впливом особистості Олександра Федоровича Семеновича. Своєю постаттю великої Людини і визначного педагога він не міг нікого залишати байдужим до науки, саме завдяки цьому ми, студенти, вчились працювати.

Своєрідність майстерності взаємин із людьми несвідомо створювала переконання та віру у велику силу та дієвість практичної психології, яка засвідчувалась кожним порухом О. Ф. Семеновича. Для нас (студентів) він здавався святим у своїй неперевершеності майстра-геометра та рафінованим інтелігентом в особистісних, службових та ділових взаєминах. Вражало мистецтво незмінно зберігати ефективність виховного впливу на нас (студентів) без використання сили голосу, традиційних нарікань, повчань, рекомендацій. Поява Олександра Федоровича в аудиторії – це вже була подія: його постать, погляд, чіткість і охайність у всьому, до найменших дрібниць – все виховувало, особливо його здатність йти (при необхідності) на конфронтацію, на фоні загальної і незмінної поваги до особистості студента. Все це я усвідомлюю зараз, після багатьох років професійних занять психологією. На той час, коли я одержала з ініціативи Олександра Федоровича путівку в життя, я лише відчувала великий обов‘язок перед ним (та закладом, що мене направив до м. Києва) зробити щось значиме в науці, щоб опосередковано довести вдячність сільської дівчини з Корсунь-Шевченківського району, с. Драбівка. Захист докторської дисертації з практичної психології – це не є зрада геометрії, в яку я була закохана (і з якою була пов‘язана моя кандидатська дисертація), а швидше ствердження величі духу мого Учителя-гуманіста, який своїм життям доводить, що найвищою цінністю є Людина.”

Теплими, душевними словами в телефонній розмові відгукнувся професор Олександр Федорович Семенович про свою талановиту ученицю:
„Не может быть, чтобы дорогая Тамара Семеновна уже 30 лет научно-исследовательских поисков в глубинной психологии?! Ей еще самой-то где-то лет сорок есть в моих глазах – не больше! Это было как будто недавно, когда она училась у нас в пединституте на пятом курсе, сдавала экзамены, была у меня в геометрическом кружке – это же было “вчера”! Нет, тут что-то со временем случилось. Я в это не верю, не верю, не верю. Но если это, в самом деле, так, то за эти годы Тамара Семеновна столько сделала! Ведь мы ее – наша кафедра, я лично – посылали в Киев, чтобы она вернулась через год к нам на кафедру и преподавала геометрию. Плакал я, а она смотрите-ка – в психологию! Я только рад, конечно, потому что в геометрии она, может, тоже академиком бы стала, но не очень уверен. Потому что не та все-таки школа. По психологии она прошла сильную школу у Григория Силовича Костюка. Но дело не в школе, а дело в таланте, прежде всего. Талант у Тамары Семеновны выдающийся, и психолог она замечательный! Я не говорю, что она – красивая женщина, это всем известно, она умничка – это тоже всем известно, но талант ученого – это не сразу каждому видно, но кто-то его рассмотрел! А скорее всего, она сама рассмотрела. Ее душевные качества, доброта, умение понять человека, сделать для человека хорошо – вот этого не отнять. И сколько за это время она написала важных, научных работ! Сколько она за это время помогла людям стать тоже учеными, сколько у нее учеников в науке, а сколько учеников, поросли молодой студенческой! Пусть будет 30, еще не один раз по 30, и пусть ее живая творческая мысль продолжает радовать не только нас – ее близких друзей, но и всю научную общественность, потому что она известна не только на Украине, в России, но и в дальнем зарубежье. Это только радует. Я хотел бы пожелать, чтобы Тамара осталась той Тамарой, которую я помню с ее молодых, юных лет. Пусть ей будет всегда хорошо, счастье идет рядом с ней рука об руку, пусть она еще и еще друзей наживает, но и старых пусть не забывает. Счастья тебе, Тамара Семеновна, счастья тебе, наш дорогой Академик, пусть дает тебе Бог много добра и счастья.”

Проф. Олександр Федорович Семенович присвятив своїй Учениці й теплі віршовані рядки.

«Я к Вам пишу – чего же боле?
Что я могу ещё сказать?
За тридцать лет по Божьей воле
Учёным Ты сумела стать!
Ты – доктор, ты и Академик
И с большой буквы Человек,
Работала не из-за денег
В этот наш продажный век.
Работала лишь для науки,
Чтоб людям было лучше жить,
Чтобы работать не от скуки,
Чтоб всё достойное любить.
Тут многое сказать бы надо,
Для этого не хватит дня,
А для меня уж то награда,
Что выслушала Ты меня»

Думаємо, це є яскравою характеристикою Т.С. Яценко як людини, в якої велике серце та можливості вираження любові до людей, вдячності до тих, хто сприяв їй в науковому становленні, а воно було не лише багатолітнім, але й плідним.Сьогодні академік Т. С. Яценко є визначним науковцем серед вчених та помітною фігурою в НАПН України. Про останнє свідчить хоч би ювілейна посвята їй професора Григорія Петровича Васяновича:

А про красу писали Дант,
Петрарка і Шевченко,
Та Васянович-докторант –
Лиш про красу Яценко!….

Цвіте, як яблунька в саду:
Чарівна, гарна, мила.
Спокусить Фрейда на біду,
Аби лиш захотіла…

А Юнг прицмокне:
– Подивись! Заслинишся, їй-Богу,
За нею йшов би я услід,
У дальнюю дорогу…

Та й Адлер з Фроммом
В одну мить корекцію б змінили,
Перед красою і вони
Встоять не мали сили.

Отак і я: куди не йду –
Все бачу образ милий…
Як той Едіп, що вже осліп,
Та від краси щасливий.

Т. С. Яценко виконує значний обсяг науково-громадської роботи в нашій державі:

Член Вищої Атестаційної Колегії міністерства Освіти та Науки (з 1992 р. і донині);

Член Вищої Атестаційної Комісії (ВАК) (1997 – 1999 рр.);

Член Спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій Інституту психології ім. Г. С. Костюка (з 1995 по 1999 р., та з 2001 року і донині);

Член Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій при Національній академії прикордонних військ України (1995 – 2001 рр.);

Член Експертної ради при ДАК Міністерства освіти і науки (з 2002 р. і донині);

Член фахової ради по ліцензуванню вузів при Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова (з 2000 р. – 2005 р.);

Член бюро відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України;

Член Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій при РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” з педагогіки (з 2008 р.);

Член редакційної ради журналу “Практична психологія та соціальна робота” (м. Київ); член редакційної колегії журналів “Психологія і суспільство” Інституту експериментальних систем освіти (м. Тернопіль) та збірника наукових праць “Педагог професійної школи” (Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти НАПН України, Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка), журналу при Інституті політичної психології.

Ім’я Тамари Семенівни Яценко неодноразово згадується посеред імен громадських діячів України, зокрема, у виданнях:

Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. –С.374.
Імена України. Біографічний щорічник. – 2001. – К.: Фенікс, 2002. – С. 655.
Хто є хто в Україні. – К.: К.І.С., 2000. – С. 566.

Вона є переможцем конкурсу „Жінка року Черкащини” (2001 р.) у номінації „Жінка – науковий працівник”, а також представлена в книзі „Визначні жінки України”, виданої в м. Києві у 2002 р.

Тамара Семенівна є шанованою своїми учнями, послідовниками її наукових ідей. З упевненістю можна констатувати існування наукової школи Академіка НАПН України Т. С. Яценко.

Т. С. Яценко користується любов’ю та повагою студентів. Вони пишаються тим, що навчаються саме на психологічному факультеті. Гордістю переповнюються серця тих студентів, кому випало щастя слухати академіка Т. С. Яценко, вчитися у неї.

Тамара Семенівна п’ять років була деканом психологічного факультету Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Поряд з цим Т. С. Яценко знаходила час для живого неформального спілкування з колегами та студентами, була ініціатором поїздок на природу (СОБ “Сокирно”) для проведення творчих зустрічей, змістовних психологічних змагань та художньої творчості (див. фото 14 – 18). Ось

Цей день чудовий у Сокирно був,
Немов казковий сон на парі,
Адже так швидко промайнув,
Що залишились спогади лиш гарні.

– Ми – група А, психологи майбутні
Вам вдячні за чудовий день
Хай і надалі мрії незабутні
В реальність входять музою пісень!
враження студентів про такі заходи:
Цей день чудовий у Сокирно був,
Немов казковий сон на парі,
Адже так швидко промайнув,
Що залишились спогади лиш гарні.

– Ми – група А, психологи майбутні
Вам вдячні за чудовий день
Хай і надалі мрії незабутні
В реальність входять музою пісень!

Фото 14. В Сокирно разом із першокурсниками, вересень 2002 р.	Фото 15. З материнською любов’ю та подякою за творчість, Сокирно вересень 2002 р.
Фото 16. Виступ студентів 2-го курсу із піснею “А мій милий вареничків хоче”, листопад 2002 р.	Фото 17. Журі конкурсу академічних груп 2 курсу на чолі з деканом Т. С. Яценко, листопад 2002 р.

Традиція виїздів на природу здобула нового втілення в створеній нею методиці активного соціально-психологічного навчання, як завершальний його етап.

Редькіна Людмила Іванівна: Тамаро Семенівно, що Ви плануєте на майбутнє?

Тамара Семенівна: Якщо говорити про майбутнє, то я не можу говорити про нього виокремлено від тієї справи, якою займаюсь, та тих людей, які зі мною йдуть поряд у розв‘язанні наукових проблем: це мої аспіранти, співпошукувачі, студенти, які на мене дивляться зі сподіванням на допомогу в галузі практичної психології. Все перелічене вище і є моє майбутнє. Успіхи моїх студентів та викладачів є і моїми успіхами, чим більше буде захищатись дисертацій під моїм керівництвом, тим більше я матиму радість у теперішньому і майбутньому. Моє майбутнє – в продовженні наукової справи, в розв‘язанні наукової проблеми пізнання несвідомого, а це можуть підхопити молодші колеги. Я б сказала, що в поєднанні мого досвіду з енергією і свіжим розумом молодих колег вбачаю майбутнє наших досліджень з глибинної психології. Якщо взяти більш приватний аспект, то майбутнє пов‘язане з безмежно любимою онучкою Катрусею, яка багато років жила зі мною, вона є дуже талановитою, доброю і гуманною дівчинкою, і мені хотілося б їй допомогти вийти на широку стежку Великої науки. Я пройшла цей шлях і не жалкую, вважаю, що в цьому – велике щастя. Я ніколи не відчувала самотності – завжди була у взаємозв‘язку з людьми. І не просто в сім‘ї, де є три-чотири особи, а зі мною разом завжди великий колектив, як справжня добра, тепла і радісна сім’я. Ті, хто зі мною, є людьми, які прагнуть до світлого, до корисного для нашої Української держави і науки. Ось у цьому є сподівання, що майбутнє нашої країни буде світлішим, перспективнішим, більш благополучним в економічному і психологічному планах.

Тамара Семенівна займається садово-городніми справами: вирощує різноманітні сорти овочів, фруктових дерев, ягідних кущів, виготовляє з них неперевершені різносоли, варення, джеми, соки та вина. Дуже любить дітей: дочку Олену та онуків, а їх аж троє. П‘ять років самостійно доглядала внучку Катрусю, закінчила разом з нею 1 клас.

Фото 23. Онук Петрос

Фото 24. Онуки Катя (старша) і Зоя

Редькіна Людмила Іванівна: Тамаро Семенівно, а чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

Тамара Семенівна: Мабуть постійно вважати себе щасливою людиною було б аномально. Відчуття щастя тому й є таким приємним для нас, що воно плинне. В ці хвилини дозволяєш собі поринути у самозабуття, зливаєшся з іншими рідними та дорогими тобі людьми, а це і мої діти, і студенти та аспіранти і любі колеги, а далі… дорога наука. І вона непроста… жартома проговорюю, що „далі йдуть вже тільки витривалі”. Можливість рухатися вперед і створює відчуття щастя.

Сьогодення Тамари Семенівни складається з напруженої наукової, громадської, керівної діяльності; разом з тим, вона – щаслива мама і бабуся. Тамару Семенівну завжди оточує талановита молодь – викладачі, студенти, аспіранти. Фото 26 засвідчує, як багато молодих фахівців в Україні шанують та цінують розроблений Т. С. Яценко метод глибинної психокорекції.

Т. С. Яценко любить природу та спілкування з друзями (див. фото 27, 28).

Про Тамару Семенівну колеги відгукуються не лише як про високого науковця, але і як про турботливу людину, у якої душевної теплоти вистачає на усіх, хто близький до неї.

Редькіна Людмила Іванівна: Не секрет, що сьогодні займатися наукою нелегко, тим паче жінці, коли доводиться поєднувати наукову роботу та обов‘язки дружини і матері. Як Вам це вдається?

Тамара Семенівна:Я вже жінка в такому віці, що є можливість перенести акцент із життєво-сімейних справ на наукові, на роботу. Ті періоди, коли я могла поступатися науковими інтересами заради того, щоб зреалізувати себе в сімейному колі як жінка, як мати, як ніжна і чуйна дружина, вже позаду. Теперішній період має переваги, тому що є здобутки, які вже працюють на перспективи розвитку глибинної психології. У мене є певне ім’я в науковому світі, яке зобов’язує до наступних звершень. У процесі довголітньої співпраці складається своєрідна службово-наукова сім‘я з аспірантами, пошукувачами, а в даний час межі розширилися за рахунок учасників авторських шкіл. Психологи-практики 30 міст України засвідчили свій настійний інтерес до пізнання глибинної психології. І в цьому цілком завдячую ректору Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), доктору педагогічних наук, професору, члену-кореспонденту НАПН України Олександру Володимировичу Глузману. Ми один одного підтримуємо, розуміємо, бо в нас є одне дитя, яке потрібно ростити – наукові дослідження!

Редькіна Людмила Іванівна: Тамаро Семенівно, а що є для Вас найбільшою нагородою?

Тамара Семенівна: Важко визначити, бо кожного разу нагороду переживаєш ситуативно. Найбільшою ж нагородою для мене є ставлення до мене людей, колег, послідовників, учнів.

Редькіна Людмила Іванівна: За тридцять років науково-творчої діяльності Вам довелосядолати не одну вершину. Скажіть, що змусило Вас не зупинятися, а рухатися вперед?

Тамара Семенівна: За ці 30 років навіть важко визначити якісь виокремлені періоди. Якщо це шлях до вершини, то він був таким іманентним, незмінно-динамічним, що переріс у стиль мого життя. Це вже моя особистісна характеристика. Я не можу полишити наукові дослідження незалежно від службових обов‘язків, які на мене накладає та чи інша професійна діяльність. Я і наука, це – одне ціле.

Напередодні ювілейної події до Тамари Семенівни линуть привітання з усіх куточків країни.

Привітання від Сергія Дмитровича МАКСИМЕНКА, соратника Тамари Семенівни, друга, колеги по аспірантурі, директора Інституту психології ім. Г. С. Костюка, академіка-секретаря відділення „Психологія, вікова фізіологія та дефектологія” НАПН України, науковця зі світовим ім‘ям:

„Вельмишановна Тамаро Семенівно! Я щиро вітаю Вас з 30-річчям Вашої науково-творчої діяльності! У галузі глибинної психології вважаю Вас фахівцем високого ґатунку, який зумів проникнути в глибинні стани, переживання і проекцїї психічного буття людини, яка конституює її в самості. І ця самість, на мою думку, у Вас є проекцією в майбутнє, одним з найголовніших і найбільших атрибутивних моментів особистості. Ви є талановитий вчений, чуйна і доброзичлива людина, неперевершений співрозмовник і блискучий організатор науки, високий фахівець- психотерапевт!”.

Щирі вітання від Наталії Василівни ЧЕПЕЛЄВОЇ, доктора психологічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України, заступника директора Інституту психології ім. Г. С. Костюка, однієї з найбільш шанованих Тамарою Семенівною жінок-науковців:

„Я із задоволенням вітаю Тамару Семенівну з великим творчим доробком на науковій ниві. Знаю Тамару Семенівну багато років і весь час не перестаю захоплюватися нею як науковцем, як всебічно і гармонійно розвиненою особистістю. Тамара Семенівна є одним із небагатьох прикладів такої досконалості, бо вона – і чудовий науковець, і гарна жінка, і надзвичайно доброзичлива людина. Саме Тамара Семенівна у нас, в Україні, започаткувала новий напрям глибинно-психологічної практики. Багато хто займається соціально-психологічними тренінгами, і кращі фахівці вийшли зі школи Тамари Семенівни Яценко, починали і здійснювали перші кроки саме на заняттях у групах активного соціально-психологічного навчання. Отже, можна сказати, що учні Тамари Семенівни – це вся Україна. Нею можна захоплюватися і як теоретиком – Тамара Семенівна єдиний у всій Україні науковець, який розробляє теоретичні проблеми глибинної психології, а не просто веде практику. Тамара Семенівна – певною мірою, наш „український Фрейд”. Я зичу Вам, Тамаро Семенівно, сил, здоров’я, натхнення, наснаги і, звичайно ж, бути такою красивою, якою ви є зараз!”

Щиро вітає Тамару Семенівну з ювілеєм Олександр Федорович БОНДАРЕНКО, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри психології КНЛУ, головний редактор “Журналу практикуючого психолога”, член Експертної ради ВАК України, член Російської психотерапевтичної ліги:

„Вельмишановна, дорога
Тамаро Семенівно!
Глибоко зворушений урочистою і знаменною датою – 30-річчям Вашої діяльності на ниві розвитку глибинної психології в Україні.
Я добре пам’ятаю далекий вже 1984 рік, коли Ви запросили мене на одну з Ваших груп активного соціально-психологічного навчання. Всім відомо, що саме Ви стали піонером Т-груп в Україні. Саме Вам завдячують українські психологи новітнім для нашої країни напрямком психологічних досліджень – неусвідомлюваної особистісної мотивації.
Приєднуючись до численних привітань, я щиро бажаю Вам творчих злетів і високої наснаги на Вашому плідному шляху науковця, керівника і чарівної жінки. Із задоволенням візьму участь у науковій конференції 21 жовтня 2002 р.
Щиро Ваш, Олександр Бондаренко”.

Ніна Миколаївна БУРИНСЬКА, доктор педагогічних наук, професор, вітає Тамару Семенівну з 30-літтям науково-творчої діяльності в галузі глибинної психології:

„Тамару Яценко, чудову жінку, глибоко порядну людину, справжнього науковця щиро вітаю зі славним ювілеєм. Зичу добра і благополуччя. Хай доля завжди усміхається Вам та великим успіхом на освітянській ниві, щоб радісно і приємно Вам було між нас, щоб всі прийдешні дні були щасливі. Ніна Буринська”.

Теплі слова Тамарі Семенівні присвятила ШЕРЕМЕТ Марія Купріянівна, доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова:

„Тамара Семенівна – видатний вчений, науковець світового значення. Її здобутки – це десятки і сотні наукових праць, це велика кількість підготовлених науковців. Тамара Семенівна – великої наснаги людина. Безмежність її доброти залучає до звершень, дійовитості її послідовників. Хочеться побажати Тамарі Семенівні натхнення, добра, благополуччя, хороших співробітників і працьовитих аспірантів. Тамаро Семенівно, декілька слів віршованих:
Якщо зібрать красунь усіх віків
Про мене, хай йдуть вони без краю,
Тамару я на них не проміняю
Ні одній з них не вклониться мій спів!
Діяти, співати, йти впевненим кроком по цій землі – землі українській!”

Віршовані рядки присвятила Тамарі Семенівні доктор педагогічних наук, профессор, член-кореспондент НАПН України Світлана Олександрівна СИСОЄВА:

„Нам с Тамарой Семёновной
Вы – сильная, – сказали мне однажды,
Я, усмехнувшись и вздохнув в ответ,
Заметила, что сильным станет каждый,
Коль выхода другого в жизни нет.
О женщина, коль доктор ты наук,
Не избежать тебе сердечных мук,
Прикинься глупой, горе от ума,
Иначе ты останешься сама. ”

Доктор психологічних наук, професор Неоніла Антонівна ПОБІРЧЕНКО високо оцінила наукові здобутки Тамари Семенівни:

„Тамару Семенівну Яценко я знаю здавна, ще з шкільного віку (в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району я проходила практику). Якби я лише могла знати, що за першою партою сиділа не лише охайна і старанна дівчинка, а майбутній Академік…. Вже пізніше ми зустрілись як науковці в НДІ психології та тісно співпрацювали в період підготовки нею докторської дисертації 1987-1989рр. Хотілося б відзначити перспективність її погляду в майбутнє Великої науки, про що свідчать здобутки в галузі глибинної психології”, які є оригінальними та неперевершеними, визнаними як в Україні так і за її межами .
Телеграмами сердечно привітали Тамару Семенівну:
Колеги з кафедри практичної психології Харківського педагогічного університету

„Глубокоуважаемая Тамара Семёновна!
Как наша прожила б планета,
Как люди жили бы на ней
Без теплоты воды и солнечного света,
Без таких как Вы людей
Что было бы?
Пришла бы снова хаоса мрачная пора.
От нас приветственное слово
Тамаре Семенове,
Громкое ура!
Низкий поклон Вам от нас за добросовестный плодотворный многолетний труд, за высокий профессионализм.
Пусть уходят годы как вода.
Каждый год – Ваше богатство,
Молодой и красивой для нас навсегда,Вы сумели, смогли и решили остаться! ”

Обнимаем. Профессор кафедры практической психологии Г. Л. Петренко, доцент Ю. Ю. Ильина”

Н. Ю. МАКСИМОВА, доктор психологічних наук, профессор:

„Вітаю з ювілеєм творчої та плідної діяльності! Бажаю здоров‘я, щастя, нових успіхів та наукових відкриттів. Максимова Наталія. Київ”

Особливого розвитку науково-творча діяльність Т. С. Яценко набула в Кримському гуманітарному університеті м. Ялта, завдяки підтримці розвитку напрямку глибинної психології ректором даного закладу та плідній співпраці як з колегами кафедри психології, так і педагогіки.