У статті підкреслюються: біномність системи організації психічного в її функціональній асиметричності і, водночас, – невід’ємність сфер свідомого і несвідомого, що і знаходить виявлення в імпліцитному порядку. Останнє підтверджує інформаційно-дистанційні взаємозв’язки свідомого і несвідомого на межі «невидимого горизонту», що набуває перспектив пізнання в діагностико-корекційному процесі АСПП, шляхом діалогічної взаємодії психолога з респондентом. Дослідження доводить неможливість існування жодної зі сфер поза межами єдиної системи психічного. Зміст статті стверджує, що «імпліцитний порядок» виражає інтереси як свідомого, так і несвідомого, тобто інтегрує силові поля обох сфер. Це доводить надвизначеність імпліцитного порядку та його віднесеність до метапсихічного. В той же час, як доводить емпірична частина статті, людина підлегла імперативу дії імпліцитного порядку, незалежно від засобів самовираження (вербальні – невербальні). Разом з тим, більш доказово спостережуваною є упорядкованість психомалюнків (репродукцій) «слідування за…», що засвідчує психоаналітична робота з репродукціями. Категорії «імпліцитний порядок» та «невидимий горизонт», дозволили доповнити Модель внутрішньої динаміки психіки, що довершило розуміння психіки в її цілісності. Ключові слова: імпліцитний порядок; невидимий горизонт; свідоме; несвідоме.